Консультації
Порядок упаковки, маркировки товару та гарантійні зобов'язання (укр)
Правовий висновок
м. Київ
Висновок складений: 18 квітня 2009 року.
Замовник: _____________ (надалі - Компанія).
Вихідні дані: Компанія є імпортером широкого кола непродовольчих товарів, що реалізуються на ринку України. Продаж товарів здійснюється переважно юридичним особам - резидентам України, при цьому кінцевими споживачами є фізичні особи - резиденти України.
Питання для дослідження:
1. Які вимоги ставляться чинним законодавством України до змісту інформації про товар?
2. Які вимоги ставляться чинним законодавством України до упаковування товару?
3. Які вимоги ставляться чинним законодавством України до форми доведення інформація про товар до споживача?
4. Яким чином повинно здійснюватися маркування географічного місця походження товару?
5. Якою мовою повинна бути викладена інформація щодо товару?
6. Яким чином здійснюється штрихове кодування товару?
7. Яким чином повинно здійснюватися маркування товарів інформацією щодо їх сертифікації?
8. Яка інформація щодо гарантійних обов’язків виробника/імпортера повинна бути доведена до споживача?
9. Які вимоги ставляться чинним законодавством України до маркування щодо відповідності екологічним стандартам?
10. Яким чином має здійснюватись маркування небезпечних вантажів?
ДОСЛІДЖЕННЯ:
Дослідження чинного законодавства України, в тому числі, чинних міжнародних договорів, які в передбаченому законом порядку ратифіковані Україною і є невід’ємною частиною українського законодавства, а також спеціальної літератури дає можливість зробити наступні узагальнюючі висновки щодо поставлених питань.
Основним нормативним актом, що регулює відносини між споживачами товарів та виробниками і продавцями товарів (різних форм власності), встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів, є Закон України «Про захист прав споживачів» №1023-ХІІ від 05.12.1991 року зі змінами і доповненнями (надалі - Закон № 1023).
Дія Закону № 1023 не розповсюджується на господарські правовідносини між юридичними особами, проте вказаний закон встановлює певні зобов’язання для третіх сторін, що безпосередньо не укладають правочину купівлі-продажу товару, зокрема, для виробника товару.
1. Які вимоги ставляться чинним законодавством України до змісту інформації про товар?
Перш за все, слід зазначити, що споживачі під час придбання, замовлення або використання товарів, які реалізуються на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про товари, їх кількість, якість, асортимент, а також про їх виробника (виконавця, продавця).
Детально право споживача на інформацію про товар визначено статтею 15 Закону №1023, а відтак забезпечення надання такої інформації споживачу є обов’язком виробника та продавця. Розподіл обов’язків між виробником та продавцем здійснюється за домовленістю сторін і визначається на підставі укладеного між ними господарського договору.
Зміст інформації про товар має бути донесений до споживача до моменту придбання ним цього товару, при цьому чинне законодавство України містить загальні вимоги про інформацію щодо всіх видів товарів, які пропонуються для продажу споживачам України, а також спеціальні вимоги, які стосуються інформації про певні види продукції. Інформація про продукцію не вважається рекламою.
Інформація про товари непродовольчої групи має, зокрема, містити:
1) назву товару, найменування або відтворення знака для товарів і послуг, за якими вони реалізуються;
2) дані про основні властивості продукції, а також іншу інформацію, що поширюється на конкретний продукт;
3) відомості про вміст шкідливих для здоров'я речовин, які встановлені нормативно-правовими актами, та застереження щодо застосування окремої продукції, якщо такі застереження встановлені нормативно-правовими актами;
4) дані про ціну (тариф), умови та правила придбання продукції;
5) дату виготовлення;
6) відомості про умови зберігання;
7) гарантійні зобов'язання виробника (виконавця);
8) правила та умови ефективного і безпечного використання продукції;
9) строк придатності (строк служби) товару (наслідків роботи), відомості про необхідні дії споживача після їх закінчення, а також про можливі наслідки в разі невиконання цих дій;
10) найменування та місцезнаходження виробника (виконавця, продавця) і підприємства, яке здійснює його функції щодо прийняття претензій від споживача, а також проводить ремонт і технічне обслуговування.
Аналогічні вимоги, містять Правила роздрібної торгівлі непродовольчими товарами, затверджені наказом Міністерства економіки України від 19.04.2007 № 104 (далі - Правила роздрібної торгівлі непродовольчими товарами).
Стосовно товарів, які підлягають обов'язковій сертифікації, споживачу повинна надаватись інформація про їх сертифікацію.
Стосовно товарів, які за певних умов можуть бути небезпечними для життя, здоров'я споживача та його майна, навколишнього природного середовища, виробник (виконавець, продавець) зобов'язаний довести до відома споживача інформацію про такі товари і можливі наслідки їх споживання (використання).
Аналіз чинного законодавства України свідчить про відсутність особливих вимог до позначеннь/символів в інформації про товар, яка доводиться до відома споживача.
Проте враховуючи положення п. 7 ст. 14 Закону №1023 виробник зобов’язаний інформувати споживача про можливий ризик і про безпечне використання продукції за допомогою прийнятих загальновідомих у міжнародній практиці позначень.
2. Які вимоги ставляться чинним законодавством України до упаковування товару?
Основним нормативним документом, який встановлює вимоги щодо порядку упаковування непродовольчих товарів є Правила роздрібної торгівлі непродовольчими товарами.
Згідно п. 19 Правил роздрібної торгівлі непродовольчими товарами відпуск товарів проводиться в упакованому вигляді, якщо інше не встановлено договором купівлі-продажу або не випливає із суті зобов'язання. Упаковка товарів повинна відповідати вимогам відповідних санітарних правил та забезпечувати збереження товарів.
Деякі положення Правил роздрібної торгівлі непродовольчими товарами роз’яснені Міністерством економіки України у своєму листі від 24.04.2008 № 91-22/176.
Так, згідно вказаного листа у випадку, якщо товар реалізується без індивідуальної упаковки виробника, продавець зобов'язаний його упакувати.
Незважаючи на покладений на продавця обов’язок упакувати товар, який реалізується без індивідуальної упаковки, виробник має право за власною ініціативою або на виконання умов укладеного з продавцем господарського договору упакувати товар в індивідуальну упаковку, що позбавить необхідності виконання вказаного обов’язку продавцем.
3. Які вимоги ставляться чинним законодавством України до форми доведення інформація про товар до споживача?
Чинне законодавство України не встановлює суворих вимог, щодо того у якій формі інформація про продукцію має доводитись до споживачів.
Так, відповідно до положення п. 16 Правил роздрібної торгівлі непродовольчими товарами здійснюючи продаж непродовольчих товарів вітчизняного та іноземного виробництва продавець зобов'язаний надати споживачам інформацію про товари в супровідній документації, що додається до продукції, на етикетці, а також маркуванням чи іншим способом (у доступній наочній формі), прийнятим для окремих видів продукції.
Пунктом 2 ст. 15 Закону №1023 встановлено, що вищезазначена інформація про продукцію може бути розміщена у місцях, де вона реалізується, а також за згодою споживача доводитися до нього за допомогою засобів дистанційного зв'язку.
Як вбачається, норми, що регулюють зазначену сферу не виключають можливість розміщення інформацію про товари за допомогою засобів дистанційного зв’язку, до яких згідно ст. 1 Закону №1023 відноситься Інтернет.
Водночас вимушені зазначити, що не бачимо правової доцільності замінювати наочну інформацію про товар (наприклад інструкцію з використання) інформацією, яка розміщується на веб-сторінці, оскільки оповіщення споживача за допомогою Інтернету потребує погодження із споживачем, вважаємо за доцільне розглядати розміщення інформації про товар на веб-сторінці як додаткове джерело оповіщення споживача.
Звертаємо увагу, що обираючи ту чи іншу форму надання споживачам інформації про товари очевидно необхідно враховувати загальні принципи необхідності, доступності (наочності), достовірності та своєчасності.
Це очевидно означає, що споживач без будь-яких перешкод до придбання ним товару повинен мати можливість самостійно ознайомитись із змістом передбаченої чинним законодавством України правдивої інформації, яка супроводжує продукцію.
Цілком очевидно, що інформація про товар, яка розміщується на CD/DVD носіях, не у всіх випадках може буди отримана споживачем без будь-яких перешкод до придбання ним товару.
За цих обставин розміщення інформації про товар на CD/DVD вважаємо за доцільне розглядати як додаткове джерело оповіщення споживача (разом із іншими вищезазначеними формами).
4. Яким чином повинно здійснюватися маркування географічного місця походження товару?
Зазначення походження товару, шляхом маркування назви країни де був вироблений товар регулюється Законом України “Про охорону прав на зазначення походження товарів” від 16.06.1999 N 752-XIV із змінами та доповненнями.
Зазначення географічного місця походження товару віднесено цим законом до простого зазначення походження товару.
Так, згідно ст. 1 зазначеного закону просте зазначення походження товару - будь-яке словесне чи зображувальне (графічне) позначення, що прямо чи опосередковано вказує на географічне місце походження товару. Ним може бути і назва географічного місця, яка вживається для позначення товару або як складова частина такого позначення.
Таким чином, для інформування споживачів щодо країни де був вироблений товар, чинне законодавство України не обмежує виробника товару в праві зазначити на товарі, в супровідній документації, що додається до продукції, на етикетці, а також маркуванням упаковки географічне місце походження товару.
Правова охорона такого зазначення походження товару, згідно норм згаданого закону, полягає у недопущенні використання зазначень, що є неправдивими (фальшивими) чи такими, що вводять споживачів в оману щодо дійсного географічного місця походження товару.
Таким чином, вибір позначення походження товару шляхом маркуванням надписом “Made in EU” чи “Made in ...” і конкретна назва країни, де товар був виготовлений, має здійснюватися з огляду на відповідне законодавство країни виробництва.
5. Якою мовою повинна бути викладена інформація щодо товару?
Чинним законодавством України встановлені вимоги щодо мови, яка має використовуватися для інформування споживачів продукції.
Статтею 36 Закону України "Про мови в Українській РСР" № 8312-XI від 28.10.1989 року передбачено, що маркування товарів, етикетки на товарах, інструкції щодо користування товарами, виробленими в Українській РСР має виконуватися українською мовою.
Крім цього, положенням п. 16 Правил роздрібної торгівлі непродовольчими товарами встановлюється, що інформація споживачеві при здійсненні продажу непродовольчих товарів вітчизняного та іноземного виробництва повинна надаватися згідно із законодавством про мови.
Тож, імпортні товари, що реалізуються на території України, мають супроводжуватися інформацією для споживачів тією ж мовою, що і товари вітчизняного виробництва.
Отже, якщо імпортний товар виготовляється і за договором поставляється українській компанії, умовами договору може бути передбачено, що виробник (іноземна компанія) забезпечує товар необхідною інформацією своєю мовою та українською мовою. В цьому випадку будуть дотримані всі норми діючого законодавства України про мови.
Якщо ж імпортний товар супроводжується тільки іноземною мовою, то українська компанія -продавець мають забезпечити переклад цієї інформації на українську мову.
До цього висновку доходимо з огляду на положення ч. 1 ст. 700 Цивільного кодексу України, яким обов’язок надати покупцеві необхідну і достовірну інформацію про товар, що пропонується до продажу покладений на продавця.
6. Яким чином здійснюється штрихове кодування товару?
На упаковці товару може бути розміщений штрих-код товару. Це питання врегульоване Постановою Кабінету Міністрів України “Про впровадження штрихового кодування товарів” № 576 від 29.05.1996 року зі змінами та доповненнями.
Згідно п.1 зазначеної постанови з 01.01.1997 року в Україні запроваджено маркування суб’єктами підприємницької діяльності товарів, які виробляються або реалізуються в Україні, штрихованими кодами GS1.
Згідно п. 1 Положення про штрихове кодування товарів, затвердженого наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України № 255 від 20.08.2002 р. (далі - Положення про штрихове кодування товарів) штриховий код GS1 - це код, сформований у відповідності до стандартів системи GS1, у якому, зокрема, відображається (кодується) ідентифікаційний номер GS1. До штрихових кодів GS1 належать декілька символік штрихових кодів, наприклад штрихові коди EAN-13 та EAN-8, які застосовуються для маркування товарних позицій, що обертаються у торгівельних мережах, штриховий код GS1-128, застосування якого поширене для маркування об’єктів обліку в постачальницькій діяльності.
Разом із тим, аналіз чинного законодавства України дозволяє відмітити відсутність вимог щодо обов’язкового маркування всіх товарів штрихованими кодами. Обов’язковому штриховому кодуванню підлягають тільки ті товари, які чітко визначені законодавством. В переліку непродовольчих товарів, що був наданий Компанією для проведення цього дослідження, нами не були віднайдені товари, які згідно чинного законодавства України підлягають обов’язковому штриховому кодуванню.
Разом із тим, маркування штрихованими кодами перш за все продиктоване економічними перевагами, які необхідність такого маркування роблять очевидною.
Маркування товарів штриховими кодами GS1 забезпечують суб’єкти господарювання відповідно до державних стандартів, інших нормативних актів України, нормативно-технічних документів і керівництва міжнародної асоціації GS1 та Асоціації GS1 Україна.
Звертаємо при цьому увагу, що згідно п. 4 Положення про штрихове кодування товарів імпортні товари, які марковані штриховими кодами GS1 відповідно до вимог вищезазначених документів, не підлягають перемаркуванню іншими штриховими кодами.
7. Яким чином повинно здійснюватися маркування товарів інформацією щодо їх сертифікації?
Згідно п. 1 ст. 15 Закону №1023 стосовно товарів, які підлягають обов'язковій сертифікації, споживачу повинна надаватись інформація про їх сертифікацію.
При цьому інформація про сертифікацію надається, зокрема, шляхом нанесення на продукцію та/або на упаковку, етикетку, експлуатаційну та товаросупровідну документацію цієї продукції національного знаку відповідності, детальний опис та правила застосування якого встановлені Постановою Кабінету Міністрів України від 29.11.2001 № 1599.
Відповідно до ч. 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 29.11.2001 № 1599 “Про затвердження опису та правил застосування національного знака відповідності” поряд із знаком відповідності, виробником чи уповноваженою ним особою - резидентом України наноситься ідентифікаційний номер органу (згідно із державним реєстром такого органу) який був призначений для проведення оцінки відповідності.
Згідно п. 11 Технічного регламенту модулів оцінки відповідності та вимог щодо маркування національним знаком відповідності, які застосовуються в технічних регламентах, затвердженого Кабінетом Міністрів України від 07.10.2003 № 1585 (далі - Технічного регламенту модулів оцінки відповідності та вимог щодо маркування національним знаком відповідності) поряд з національним знаком відповідності та ідентифікаційним номером призначеного органу може проставлятися піктограма чи будь-який інший знак, який позначає, наприклад, категорію використання.
Тож, наявність на продукції національного знака відповідності означає, що фізична чи юридична особа, яка здійснила маркування або відповідає за це, перевірила і засвідчує відповідність продукції вимогам усіх технічних регламентів, які її стосуються, і проходження належних процедур оцінки відповідності.
Чинне законодавство України не містить будь-яких заборон щодо розміщення на продукції інших знаків відповідності, зокрема тих, які використовуються в країнах Європейського союзу.
Так, згідно п. 13 Технічного регламенту модулів оцінки відповідності та вимог щодо маркування національним знаком відповідності продукція може мати маркування кількома знаками, наприклад такими, що вказують на відповідність національним чи міжнародним (європейським) стандартам тощо, за умови, що національний знак відповідності залишається добре видимим і зрозумілим.
Разом із тим, чинне законодавство України п. 12 Технічного регламенту модулів оцінки відповідності та вимог щодо маркування національним знаком відповідності встановлює певні обмеження.
Так, згідно п. 12 Технічного регламенту модулів оцінки відповідності та вимог щодо маркування національним знаком відповідності забороняється маркування продукції будь-яким іншим знаком, що може своєю формою ввести в оману щодо наявності національного знака відповідності.
8. Яка інформація щодо гарантійних обов’язків виробника/імпортера повинна бути доведена до споживача?
Як передбачено положенням ч. 9 ст. 15 Закону №1023 інформація про продукцію має містити, зокрема, гарантійні зобов’язання виробника.
До гарантійного строку Закон №1023 відносить строк, протягом якого виробник (продавець або будь-яка третя особа) бере на себе зобов'язання про здійснення безоплатного ремонту або заміни відповідної продукції у зв'язку з введенням її в обіг.
Саме на виробника чинне законодавство України покладає обов’язок щодо забезпечення належної роботи (застосування, використання) продукції, в тому числі комплектуючих виробів, протягом гарантійного строку, встановленого нормативно-правовими актами, нормативними документами чи договором.
Гарантійний строк на комплектуючі вироби повинен бути не менший, ніж гарантійний строк на основний виріб, якщо інше не передбачено нормативно-правовими актами, нормативними документами чи договором.
Чинне законодавство України не висуває суворих вимог щодо форми, в якій виробник має зазначити про свої зобов’язання. Гарантійний строк зазначається в паспорті на товар або на етикетці чи в будь-якому іншому документі, що додається до товару.
Гарантійні зобов'язання у будь-якому випадку включають також будь-які зобов'язання виробника (виконавця) або продавця, передбачені рекламою.
Для продукції, споживчі властивості якої можуть з часом погіршуватися і становити небезпеку для життя, здоров'я, майна споживачів і навколишнього природного середовища, встановлюється строк придатності, який зазначається на етикетках, упаковці або в інших документах, що додаються до неї при продажу, і який вважається гарантійним строком.
Строк придатності обчислюється починаючи від дати виготовлення, яка також зазначається на етикетці або в інших документах, і визначається або часом, протягом якого товар є придатним для використання, або датою, до настання якої товар є придатним для використання.
Продаж товарів, на яких строк придатності не зазначено або зазначено з порушенням вимог нормативних документів, а також товарів, строк придатності яких минув, забороняється.
Довідково повідомляємо, що стосовно товарів, на які гарантійні строки або строк придатності не встановлено, споживач має право пред'явити продавцю (виробнику, виконавцю) відповідні вимоги, якщо недоліки було виявлено протягом двох років.
9. Які вимоги ставляться чинним законодавством України до маркування щодо відповідності екологічним стандартам.
Аналіз чинного законодавства України свідчить про відсутність спеціальних вимог щодо обов’язкового підтвердження продукції на відповідність екологічним стандартам.
Разом із тим, стандарти систем екологічного управління, зокрема, по екологічному маркуванню, які були затверджені Україною в цій сфері повністю гармонізовані із міжнародними та відповідають стандарту ISO серії 14000.
Так, під поняттям “екологічне маркування”, “екологічна декларація”, відповідно до стандартів ISO серії 14020, мається на увазі затвердження, у якому зазначені екологічні аспекти певної продукції або послуги. Ці затвердження можуть бути представлені у вигляді формулювань, символу або зображення на етикетці, що прикріплюється до продукції або впакування, а також можуть міститися в документації на продукцію, технічних бюлетенях, у рекламних матеріалах і т.п.
Метою екологічних маркувань і декларацій є сприяння, шляхом передачі інформації про екологічні аспекти продукції або послуги, розширенню попиту на ту продукцію або послугу, що найменшим образом впливає на навколишнє середовище.
Враховуючи те, що у ряді країн маркування є одним з об'єктів підтвердження відповідності, розміщення на упаковці продукції, яка надходить до України не обмежується чинним законодавством України.
Отже, враховуючи положення п. 7 ст. 14 Закону №1023, згідно якого виробник зобов’язаний інформувати споживача, зокрема, про безпечне використання продукції за допомогою прийнятих загальновідомих у міжнародній практиці позначень, не має жодних заборон щодо розміщення на продукції Компанії додаткових символів екологічного маркування, прийнятих у Європейському союзі.
10. Яким чином має здійснюватись маркування небезпечних вантажів?
Чинне законодавство України встановлює спеціальні вимоги щодо маркування певної продукції, яка надходить в Україну.
Ця продукція підлягає обов’язковому екологічному контролю на предмет відповідності екологічній безпеці.
Здійснення екологічного контролю встановлюються Постановою Кабінету Міністрів України «Про здійснення екологічного контролю в пунктах пропуску через державний кордон» N 198 від 20.03.1995 р., а також Положенням про екологічний контроль у пунктах пропуску через державний кордон та в зоні діяльності регіональних митниць і митниць, затвердженим Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 08.09.1999 р. N 204 (далі - Положення про екологічний контроль).
Перелік товарної продукції, яка підлягає екологічному контролю, визначено постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.99 N 1034 "Про впорядкування справляння зборів у пунктах пропуску через державний кордон" та містить, зокрема, вантажі, що містять промислову сировину, відходи виробництва, хімічні сполуки, токсичні хімічні, радіоактивні та інші небезпечні для навколишнього природного середовища і здоров'я людей речовини.
Так, згідно пп. 5.5.1. Положення про екологічний контроль тара з небезпечним вантажем, повинна мати маркування, що характеризує небезпеку вантажу відповідно до ГОСТ 19433-88. Маркування упаковки або транспортного пакета повинно мати знаки небезпеки, транспортне найменування вантажу, серійний номер за класифікацією ООН, класифікаційний шифр.
Пунктом 5.5. Положення про екологічний контроль зазначено, що при здійсненні екологічного контролю вантажів, що можуть становити загрозу або небезпеку для навколишнього природного середовища, слід, зокрема, керуватися Європейською Угодою про міжнародне дорожнє перевезення небезпечних вантажів 1957 р.
Так, зокрема, додатком А до цієї Угоди передбачені вимоги, котрим мають задовольняти вищезазначені вантажі, зокрема щодо їх упаковування і маркування.
Так, згідно пп. 5.2.1.1 додатку А вищеназваної Угоди, якщо Угодою не передбачено інше, на кожну упаковку має бути нанесене розбірливе та довговічне маркування, яке містить номер ООН, який відповідає небезпечним вантажам, що містяться в упаковці, з буквами «UN», які йому передують.
У випадку не запакованих виробів маркування наноситься, зокрема, на сам виріб.
Згідно пп. 5.2.1.2 додатку А вищеназваної Угоди всі маркеровочні написи на упаковці, що вимагаються відповідно до цієї глави:
a) мають бути ясно видимими та розбірливими;
б) мають бути витримувати вплив будь-яких погодних умов без істотного зниження їх якостей.
Крім цього, вищевказаною Угодою зазначаються інші вимоги щодо конкретних груп товарів.
Положення про екологічний контроль містить також санкції, які застосовуються до перевізників, зокрема, за порушення чинного законодавства України щодо перевезення небезпечного вантажу, зокрема, заборона ввозу.
Застереження виконавця:
1. Враховуючи широкий перелік товарів, що імпортуються та реалізуються Компанією, Виконавцем не досліджувалась технічна регламентна документація (закони України або нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України), у якій визначено характеристики конкретної продукції або пов'язані з нею процеси чи способи виробництва, включаючи відповідні положення, дотримання яких обов'язкове.
2. У разі представлення в подальшому Замовником або третіми особами документів та/або інформації, що були відсутні на час проведення цього дослідження, та/або документів, які з’явилися у сторін після завершення цього дослідження, за умови, що вони мають суттєвий вплив на викладені обставини, зміст дослідження, встановлені ризики та надані рекомендації є недійсними, а питання, що досліджувалися підлягатимуть додатковому вивченню.