Публікації
Аспекти трудових відносин іноземців
За останній час у підприємств, які використовують працю іноземних спеціалістів все частіше виникають питання стовно особливостей регулювання трудових відносин іноземців, які виконують свої трудові обов’язки на території України. Узагальнюючи накопичені відповіді, звертаємо увагу на наступне.
Згідно ст. 52 Закону України «Про міжнародне приватне право», до трудових відносин застосовується право держави, у якій виконується робота, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.
Що стосується міжнародних угод, то Україна окремо уклала відповідні угоди, зокрема, з Російською Федерацією, Молдовою, Вірменію, Білорусією, за якими трудова діяльність іноземця на території України регулюється законодавством України. Що ж стосується ЕС, то «Угода про партнерство та співробітництво між Європейськими співтовариствами і Україною» надає Україні можливість застосовувати свої закони і правила стосовно роботи і умов праці фізичних осіб (ст. 42).
Таким чином, праця на території іноземців регулюється законодавством України. А це в свою чергу означає, що низка положень, які притаманні трудовим договорам, що укладаються за правилами іноземних держав, не можуть бути застосовані на території України. Виникають спори, які часто призводять до конфліктних ситуацій. З метою їх уникнення, розглянемо основні положення, що є найбільш актуальними (доречі, вони стосуються і вітчизняних працівників).
1. Контрактна форма. Укладання контракту можливо лише в тому разі, коли іноземець буде відноситься до категорії працівників, які згідно з законодавством України можуть працювати за контрактом. До цих категорій відносяться (керівники підприємств, та кооперативів, працівники товарної біржі, педагогічні та творчі працівники тощо).
2. Строк договору. Якщо сам іноземець не наполягає на певному строку дії договору, обмеження строку його дії повинно бути належно обґрунтовано: виконання певного проекту, тимчасова відсутність іншого працівника (хвороба, догляд за дитиною) тощо.
3. Оплата праці. Здійснюється виключно в валюті України - гривні - єдиній грошовій одиниці України. Щодо різних бонусів та значних виплат при звільненні, це узгоджується з вимогами КЗпП та Податковим кодексом України.
4. Соціальні гарантії. За деякими виключеннями, що пов’язані з певним видом роботи або посадою, іноземці користуються тими ж правами, що і громадяни України, зокрема це стосується відпусток, компенсацій та виплат.
5. Відповідальність. Звільнення з інших підстав, ніж передбачені статтями КЗпП, неможливо, як і неможливо покладення на іноземця будь-якої матеріальної відповідальності, у розмірі більшому, ніж встановлено у КЗпП.
Нагадуємо, що порушення наведених вище положень може бути підставою для визнання відповідно до ст. 9 КЗпП недійсними умов праці іноземця, які погіршують його становище порівняно з законодавством України.
Тепер щодо виключення. За ст. 54 Закону України «Про міжнародне приватне право», трудові відносини іноземців та осіб без громадянства, які працюють в Україні, не регулюються правом України в разі, якщо іноземці та особи без громадянства за межами України уклали з іноземними роботодавцями трудові договори про виконання роботи в Україні, якщо інше не передбачено договорами чи міжнародним договором України.
Мова йде про керівників підприємств, засновниками яких є іноземні юридичні та фізичні особи, та голів і членів представництв іноземних суб'єктів господарської діяльності. Питання полягає в тому, що згідно із ст. 21 КЗпП трудовий договір є угодою між працівником і власником підприємства, а не між працівником та підприємством, хоча підприємство залишається особою, яке несе матеріальні обов’язки. Зазначені вище особи укладають угоди за кордоном за законодавством, яке їм знайоме та зрозуміле. Проте, ст. 54 наведеного закону дає іноземцям можливість обрати у якості регулятора законодавство України, якщо вони вирішать, що воно захистить їх більш ніж вітчизняне.