Консультации

Щодо умов та порядку складання зовнішньоекономічного контракту, а саме контракту купівлі-продажу

Миенко Вячеслав Константинович

Дата: 2006 рік

Запит: Щодо умов та порядку складання зовнішньоекономічного контракту, а саме контракту купівлі-продажу

При складанні зовнішньоекономічного контракту необхідно дотримуватися не тільки загальних приписів українського права, що застосовні до майнового обороту, але й спеціальних норм валютного, митного, банківського права та інших внутрішньодержавних правових актів. При цьому слід брати до уваги той факт, що зовнішньоекономічний контракт регулюється ще й нормами міжнародного права.

Складаючи зовнішньоекономічний контракт, насамперед, варто враховувати вимоги національного законодавства. Так, згідно ст. 6 Закону України від 16.04.91 р. № 959-ХІІ «Про зовнішньоекономічну діяльність», зі змінами й доповненнями (далі - Закон про ЗЕД), зовнішньоекономічний контракт укладається в простій письмовій формі, якщо інше не передбачено міжнародним договором або законом. Відзначимо, що письмова форма зовнішньоекономічного контракту є обов'язковою, інакше договір може бути визнаний недійсним. Більше того, у Положенні про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів), затвердженому наказом Міністерства економіки й з питань європейської інтеграції України від 06.09.2001 р. № 201, наведена типова форма зовнішньоекономічного контракту, що містить основні умови, що відображаються в контракті, і примірні зразки їхніх формулювань.

Відповідно до даного Положення зовнішньоекономічний контракт в повинен містити:

- назву, номер договору (контракту), дату й місце його укладення;

- преамбулу;

- предмет договору (контракту);

- кількість і якість товару (обсяги виконання робіт, надання послуг);

- ціну й загальну вартість договору (контракту);

- базисні умови поставки товарів ( прийому-здачі виконаних робіт, послуг)

- умови платежів;

- умови здачі (прийому) товарів (робіт, послуг);

- опис упакування й маркування;

- форс-мажорні обставини;

- санкції й рекламації;

- порядок урегулювання спорів;

- місцезнаходження (місце проживання), поштові й платіжні реквізити сторін.

За згодою сторін у договір (контракт) можуть бути включені додаткові умови, зокрема: страхування; гарантії якості; умови залучення субвиконавців договору (контракту), агентів, перевізників; визначення норм навантаження (розвантаження); умови передачі технічної документації на товар; збереження торговельних марок; порядок оплати податків, мита, зборів; різного роду захисні застереження; дата, з якої договір (контракт) набуває чинності; кількість підписаних екземплярів договору (контракту), можливість і порядок внесення змін у договір (контракт) і ін.

Що повинні містити розділи зовнішньоекономічного контракту

Складання контракту починається з назви (наприклад, контракт купівлі-продажу), привласнюється номер, а також вказується дата й місце його укладення. Причому місце укладення контракту є факт, що у певних випадках може мати юридичне значення, а саме може виявитися вирішальним фактором при визначенні застосовуваного права, якщо таке не було погоджено сторонами контракту.

У преамбулі (вступної частини) контракту приводяться повні найменування сторін без яких-небудь скорочень і країни, де вони зареєстровані, вказуються особи, що представляють кожну зі сторін і їхнього повноваження на підписання контракту, а також визначаються скорочені назви сторін (наприклад, «Продавець», «Покупець», «Замовник», «Постачальник»).

У розділі «Предмет контракту» вказується точне найменування товару, що переходить від продавця до покупця. Якщо асортименти продаваних і товарів, що купуються, досить великий, то просто робиться посилання на документ, у якому перераховані ці товари і який є невід'ємною частиною контракту.

Іноді в цьому ж розділі або в розділі «Кількість і якість товару» вказують точну кількість і якісні характеристики товару. Тут важливо точно вказати одиницю виміру, у якій визначається кількість товару. Якщо внаслідок своєї специфіки кількість товару може змінюватися (наприклад, коли товаром є фрукти, овочі, руда й ін.), то слід домовитися про межі можливого відхилення кількості від зазначеного в контракті. Що стосується якісних характеристик товару, те тут, як правило, використовують посилання на державний або міжнародний стандарт, якому повинен відповідати поставляється товар, що. Але якщо товар являє собою складний виріб, виконаний за індивідуальним замовленням, то в тексті контракту слід докладно домовитися про вимоги до якості такого товару або послатися на конкретні документи, у яких визначені вимоги до якості товару.

Визначивши кількість товару, сторони вказують ціну одиниці виміру товару й загальну вартість товару. Ці дані заносяться в розділ «Ціна й загальна вартість контракту». У цьому розділі необхідно чітко визначити валюту ціни й валюту платежу. Якщо ці валюти не збігаються, неодмінно вказується спосіб перерахунку валюти ціни у валюту платежу, тобто приводиться формула розрахунку суми контракту, що підлягає до платежу.

Як правило, ціну товару сторони встановлюють самі, однак у деяких випадках на ціну товару можуть впливати нормативні акти, прийняті в державі експортера або імпортера. Так, в Україні ціни на певні товари (наприклад, до експорту яких застосовуються антидемпінгові заходи або встановлений режим квотування, ліцензування та таке ін.) установлюються з урахуванням індикативних цін, тобто ціни не можуть бути нижче індикативних. Застосування індикативних цін регулюється Положенням про індикативні ціни в сфері зовнішньоекономічної діяльності, затвердженим Указом Президента України від 10.02.96 р. № 124/96. Перелік товарів і рівень індикативних цін для цих товарів затверджуються Міністерством економіки України та публікуються не менш одного разу на місяць в офіційних виданнях.

Природно, що при продажу товару передбачається його транспортування від продавця до покупця. Із транспортуванням товару зв'язана безліч питань, таких як: навантаження, розвантаження, страхування, митне очищення товару й ін. Можна детально викласти всі умови й етапи доставки товару від продавця до покупця, але все рівно в процесі транспортування можуть виникати спірні питання. Тому, щоб уникнути конфліктних ситуацій, пов'язаних з тлумаченням умов контракту, слід застосовувати Міжнародні правила інтерпретації комерційних термінів (ІНКОТЕРМС).

Правила ІНКОТЕРМС настільки широко застосовуються в міжнародній торгівлі, що в багатьох державах їх взяли за основу для внутрішньодержавних поставок. Так, Указом Президента України від 04.10.94 р. № 567/94 «Про застосування Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів» визначено, що при укладенні суб'єктами підприємницької діяльності України всіх форм власності договорів, у тому числі зовнішньоекономічних контрактів, предметом яких є товари, базисні умови поставки визначаються відповідно до Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів. Правила ІНКОТЕРМС періодично переглядаються Міжнародною торговельною палатою й на сьогоднішній день останньою редакцією Правил є Правила ІНКОТЕРМС, видані в 2000 році.

Повертаючись до зовнішньоекономічного контракту, слід зазначити, що в контракті обов'язково повинен бути присутнім розділ «Базисні умови поставки» у якому сторони вказують вид транспорту й базисні умови поставки.

Після того як у контракті погоджені умови поставки, зазначена ціна товару, що поставляється, і загальна вартість контракту, найкраще розмістити розділ «Умови платежів». У цьому розділі визначається спосіб, порядок і строки фінансових розрахунків і гарантій виконання сторонами взаємних платіжних зобов'язань. Залежно від вибраних сторонами умов платежу в тексті зовнішньоекономічного контракту вказуються:

- умови банківського переведення (авансового платежу) до й/або після навантаження товару, або умови документарного акредитива або інкасо (з гарантією), певні відповідно до спільної постанови КМУ й НБУ від 21.06.95 р. № 444 «Про типові платіжні умови зовнішньоекономічних договорів (контрактів) і типових формах захисних застережень до зовнішньоекономічних договорів (контрактам), які передбачають розрахунки в іноземній валюті» (далі - Постанова № 444);

- умови гарантій, якщо вони є або коли вони необхідні (вид гарантій, на вимогу, умовні), умови й термін дії гарантії, можливість змін умов контракту без зміни гарантій.

Умови платежів у кожному конкретному випадку будуть мати свої особливості, які неможливо передбачити заздалегідь. Все залежить від домовленості сторін. Однак для того, щоб уникнути ризиків, варто дотримуватися типових платіжних умов і захисних застережень, викладених у Постанові № 444.

По місцю доставки товару між сторонами подписується акт приймання-здачі товару. Тому сторони прагнуть докладно обмовити порядок приймання товару покупцем.

У контракті сторони в розділі «Умови приймання-здачі товару» регламентують порядок здачі товару продавцем і приймання його покупцем. Перше, що необхідно вказати в цьому розділі, це строк і місце фактичної передачі товару. Передача товару супроводжується врученням покупцеві товаросупроводжувальних документів, які варто перелічити й указати, у якій кількості екземплярів вони надаються покупцеві.

Звичайно приймання-здача товару провадиться по кількості і якості в тому місці й тоді, де і коли відбуваються перехід права власності або наступає ризик випадкової загибелі, ушкодження товару. При цьому сторони вказують методи перевірки якості й кількості товару.

У цьому ж розділі доцільно передбачити строк пред'явлення рекламацій, порядок дозволу спірних моментів, а також порядок проведення оцінки якості товару незалежною експертною організацією, що обома сторонами визнається незацікавленою стороною.

Умови стосовно пакування і маркування товару передбачають у контракті в одному розділі, особливо якщо покупець не висуває ніяких спеціальних вимог до впакування й маркування, а посилається на відповідні стандарти й технічні умови. Звичайно в таких випадках контрагенти точно знають, яким вимогам повинна відповідати впакування й маркування. Тому вони, як правило, докладно не описуються в контракті і зазвичай поєднуються в одному розділі. Але якщо покупець висуває особливі вимоги до характеру пакування, його якості, розмірів, способу оплати, а також до нанесення на пакування кожного місця маркування товару, то в контракт включають розділи стосовно пакування та маркування окремо.

Якщо в контракті визначені спеціальні вимоги до пакування, які відрізняються від звичайних вимог до пакування для даного виду товару, то умова про пакування буде частиною опису товару. І якщо товар буде впакований з порушенням умов, зазначених у контракті, то покупець може заявити, що поставлений товар не відповідає описаному в контракті.

На практиці зустрічаються контракти, у яких не обмовлюється вартість пакування, а також те, за чий рахунок воно здійснюється. Це особливо неприпустимо, якщо впакування переходить у власність покупця й/або здійснюється відповідно до його індивідуальних вимог.

Маркування товару виконується відповідно до вимог покупця або у відповідності зі специфічністю самого товару. Тому в контракті необхідно чітко обумовлювати текст маркування. І навіть якщо покупець не вимагає нанесення спеціального маркування, воно виконується відповідно до загальноприйнятих міжнародних норм, згідно яким маркування повинно відповідати наступним вимогам:

- містити наступну товаросупроводжувальну інформацію: реквізити покупця, номер контракту, номер партії, вагогабаритні характеристики місць, номер місця та число місць у партії товару;

- містити вказівку транспортним організаціям, як поводитися з вантажем;

- попереджати про небезпеку, які може нести вантаж, що перевозиться, у разі неналежного поводження з ним.

Що стосується рекламного маркування, то продавцеві необхідно мати на увазі, що будь-яке рекламне маркування наноситься тільки тоді, коли це дозволено покупцем і застережене в контракті.

Виконання контракту іноді не тільки залежить від сумлінності й порядності контрагента, але й від впливу обставин, вгадати настання яких заздалегідь неможливо, оскільки вони виникають у результаті непередбачених і невідворотних подій надзвичайного характеру. Такі обставини називаються непереборною чинністю або «форс-мажором», а розділ зовнішньоекономічного контракту, у якому обумовлюються права сторін при виникненні форс-мажорних обставин, може називатися «Застереження про непереборну силу», «Форс-Мажорні обставини», «Випадки звільнення від відповідальності» або «Підстави для звільнення від відповідальності».

Даний розділ дозволяє переносити строк виконання контракту або взагалі звільняти сторони від повного або часткового виконання зобов'язань за ним. Тут слід зазначити, що умова звільнення сторін від повного або часткового виконання своїх зобов'язань у зв'язку з настанням обставин непереборної сили або внаслідок випадкових подій, які неможливо було передбачити, є одним з найбільш важливих моментів в утримуванні розглянутого розділу. Тому такі поняття, як «непереборна сила», «випадкові події», «непередбачені обставини» грають дуже важливу роль у зовнішньоекономічному контракті. Більше того, у правових системах різних країн існують різні поняття зазначених правових термінів.

Щоб уникнути різночитання в термінології зовнішньоекономічного контракту, використовуваним у його тексті термінам необхідно давати чітке визначення. Неприпустимо при формулюванні статті про умови форс-мажору обмежитися лише посиланням на обставини непереборної сили, не визначаючи змісту цього поняття. Обставини непереборної сили бажано визначити також перерахуванням конкретних явищ і подій. Перелік конкретних явищ і подій залежить в основному від домовленості сторін і застосовуваного права.

У будь-якому разі в інтересах обох сторін заздалегідь погодити й внести в умови контракту конкретний перелік обставин, які сторони будуть уважати форс-мажорними, інакше випадки настання форс-мажорних обставин можуть витлумачуватися відповідно до торговельних звичаїв країни виконання контракту. Варто мати на увазі, що найменування, ознаки, зміст цього поняття, правові наслідки настання форс-мажорної обставини по-різному визначаються в національних нормативних джерелах. При формулюванні умов зовнішньоекономічного контракту про форс-мажор продавець і покупець повинні враховувати вимоги застосовуваного до даного контракту права й міжнародних угод, що згадуються в контракті. Сторони також вправі погоджувати й уточнювати лише ті положення умов контракту, які в обраному ними національному законодавстві або міжнародній угоді не врегульовані або є необов'язковими до застосування.

Складаючи розділ контракту про форс-мажорні обставини, необхідно враховувати, що надзвичайні ситуації, які можна передбачати, не можна віднести до обставин непереборної чинності. Тому ті дії уряду, які можна вгадати, не можна до них віднести. Але в сучасних умовах зміни й появи нових законодавчих актів виникають обставини, дія яких не можна не вгадати, не запобігти. Але ці ситуації краще відносити до перешкод «поза контролем». Їх теж необхідно вказати в контракті як звільняючі від відповідальності, за умови, що сторона, що не виконала зобов'язання за контрактом, прийняла всі розумні міри, яких можна було вимагати й очікувати від її в ситуації, що створилася.

Обставини непереборної чинності можуть діяти настільки довго, що виконання контракту для сторін стане економічно безглуздим. Тому в контракті необхідно вказувати граничні строки, після яких сторони мають право анулювати взаємні зобов'язання. При цьому необхідно обмовляти, що жодна йз сторін не буде мати права зажадати від іншої сторони відшкодування збитків. Іноді включається вимога покупця повертати виплачені аванси, але воно недостатньо ефективно і, як показує практика, покупцеві дуже важко довести, що продавець до моменту настання форс-мажорних обставин не використовував аванси на виконання замовлення покупця.

Гранична тривалість терміну дії обставин непереборної чинності залежить від строку виконання контракту, характеру товару, способу продажу й торговельних порядків. Наприклад, у контрактах на продовольчі товари такий строк становить звичайно не більше 15 - 30 днів, на товари виробничо-технічного призначення - 3-6 місяців.

Настання й припинення форс-мажорних обставин повинне бути документально підтверджено, тому в контракті необхідно передбачати обов'язки сторони, для якої наступили такі обставини, представити в застережений строк свідоцтво Торговельної палати або іншої вповноваженої організації, що підтверджує наявність форс-мажору. Крім свідоцтва варто включати в контракт умови, які передбачають зобов'язання, згідно яким сторона, що протребує продовження строку виконання, повинна направити іншій стороні повідомлення про настання вищевказаних обставин. Більше того, варто враховувати, що збір документів, необхідних для розгляду й визнання подій, що відбулися, обставинами непереборної чинності, займуть якийсь час. Тому в контракті потрібно чітко зафіксувати, що після повідомлення контрагента про настання форс-мажорних обставин пройде певний час, після закінчення якого будуть представлені у підтвердження документи.

Як правило, у контракті вказують назву організації (зазвичай Торгово-промислової палати), що буде посвідчувати настання й тривалість дії непередбачуваних обставин шляхом видачі про це свідоцтва, а також строки й форму повідомлення про їхнє настання. Сторони контракту можуть встановити відповідальність сторони, у якої виникла неможливість виконання зобов'язань, у вигляді відшкодування іншій стороні збитків, викликаних несвоєчасним повідомленням про виникнення форс-мажорних обставин.

У тому разі, якщо сторони не включили в контракт розділ про форс-мажор, але визначили застосовне право до прав та обов'язків, що виникають на підставі даного контракту, то умова про форс-мажор буде регламентовано застосовним правом.

При виконанні контракту сторони часто допускають прострочення у виконанні таких своїх зобов'язань, як: несвоєчасна поставка, несвоєчасне повідомлення, некомплектні поставки, поставка неякісного товару, несвоєчасна оплата поставленого товару й інші порушення. З метою компенсації втрат, викликаних невиконанням або неналежним виконанням одним з контрагентів своїх зобов'язань сторони включають у контракт розділ «Санкції й рекламації», у яких передбачають порядок пред'явлення претензій і їхнього розгляду, а також застосування та розмір штрафних санкцій.

Щоб уникнути яких-небудь непорозумінь, пов'язаних з порядком, умовами й строками пред'явлення рекламацій, сторони включають у контракт розділ «Санкції й рекламації», у якому й обмовлюють всі необхідні умови.

При цьому відповідно до Положення про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів), затвердженому наказом Міністерства економіки й з питань європейської інтеграції України від 06.09.2001 р. № 201 (далі - Положення № 201), у контракті повинні бути чітко визначені «...розміри штрафних санкцій, строки їхньої сплати, строки, протягом яких можуть бути заявлені рекламації, права та обов'язки сторін договору (контракту) при цьому, способи врегулювання рекламацій».

Строк, протягом якого можуть бути заявлені рекламації, слід обов'язково обумовити в контракті, оскільки у випадку відсутності такого, строк пред'явлення рекламації буде визначатися відповідно до застосовуваного матеріального права, зазначеного в контракті. Що ж стосується товарів, на які надається гарантія, то покупець має право пред'являти продавцеві претензію щодо якості товару протягом гарантійного періоду, але, як правило, не пізніше одного місяця після закінчення строку гарантії.

Будь-яка рекламація, пред'явлена покупцем, повинна бути розглянута продавцем. Рішення продавця відносно пред'явленої рекламації повинне бути повідомлене покупцеві не пізніше строку, зазначеного в контракті, у противному випадку рекламація покупця буде вважатися визнаною продавцем, що, у свою чергу, надає право покупцеві звертатися в арбітраж з віднесенням видатків арбітражного розгляду на рахунок продавця. Тому застереження про строк розгляду рекламацій має важливе значення для обох контрагентів.

Для того щоб стимулювати своєчасне виконання зобов'язань і компенсувати можливі втрати, сторони повинні передбачити стягнення штрафів за порушення строків виконання зобов'язань. При цьому повинні бути чітко визначені розміри штрафних санкцій (у відсотках від вартості недопоставленого товару або суми не сплачених коштів, строки виплати штрафів - з якого строку вони встановлюються й протягом якого часу діють).

У контракті можна передбачити різні випадки порушення зобов'язань, за якими сторони будуть застосовувати штрафні санкції. За порушення контрактних зобов'язань сторони передбачають стягнення штрафів, а оскільки штрафи далеко не завжди компенсують понесені контрагентами втрати, законодавство багатьох країн, зокрема і України, допускає стягнення поряд зі штрафами й збитків, причому такі стягнення не звільняють від виконання порушеного зобов'язання.

Слід зазначити, що підходи до оцінки збитків, категорії збитків і їхнього визначення в законодавстві різних країн багато в чому відрізняються. Тому при укладенні зовнішньоекономічного контракту сторони повинні спеціально обумовити, що вони будуть розуміти під збитками. Статтею 74 «Конвенції ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів» 1980 р. визначене наступне:

«Збитки за порушення договору однією стороною становлять суму, рівну тому збитку, включаючи упущену вигоду, що понесений іншою стороною внаслідок порушення договору. Такі збитки не можуть перевищувати збитку, який сторона, що порушила договір, передбачала або повинна була передбачати в момент укладання договору як можливий наслідок його порушення, з огляду на обставини, про які вона в той час довідалася або повинні була знати».

Якщо в контракті одночасно передбачаються штрафи й відшкодування збитків, то варто мати на увазі, що в деяких країнах визнаються тільки заподіяні збитки.

Для обох сторін зовнішньоекономічного контракту слід домовлятися про межі тривалості можливих порушень, по закінченні яких сторона, що не порушила своїх зобов'язань, має право анулювати контракт, а також зберігає за собою право вимагати відшкодування збитків.

Природно, що продавцеві й покупцеві важко передбачити всі умови, які забезпечили б їм повну гарантію виконання партнером всіх контрактних зобов'язань, а також запобігли би будь-яким можливим фінансовим втратам. Але варто пам'ятати, що надмірна жорсткість вимог з боку покупця завжди викликає відповідну реакцію з боку продавця, що виражається в прагненні компенсувати підвищення ризиків збільшенням цін, що може викликати зниження економічної ефективності угоди. Тому при складанні умов пред'явлення рекламацій і застосування штрафних санкцій необхідно, у першу чергу, орієнтуватися на ті моменти, які будуть найбільш істотні й значимі при виконанні зовнішньоекономічної угоди.

При виконанні зовнішньоторговельної операції сторони повинні передбачити порядок вирішення спорів, які можуть виникнути між сторонами й не можуть бути врегульовані шляхом переговорів.

Згідно ст. 7 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» від 24.02.94 р. № 4002-XII (далі - Закон № 4002) домовленість сторін про порядок вирішення спорів повинна бути відображена в арбітражній угоді. У свою чергу, арбітражну угоду може бути укладено у вигляді арбітражного застереження в самому контракті або у вигляді окремої угоди. Як показує практика більше зручним і надійним є арбітражне застереження, включене в умови контракту. Цей розділ контракту може іменуватися як «Порядок врегулювання спорів», «Арбітраж», «Арбітражне застереження».

Арбітражне застереження повинно бути правильно сформульоване, оскільки від його змісту залежить компетенція арбітражу з розгляду суперечки. З огляду на вимоги Положення № 201, а також зовнішньоторговельну практику, сформулюємо, що арбітражне застереження повинна містити наступні компоненти:

- вказівку на те, що застереження стосується всіх суперечок, які можуть виникнути в майбутньому за контрактом або у зв'язку з ним;

- чітке й недвозначне визначення виду арбітражу (арбітраж «ad hoc» або постійно діючий арбітраж), а також повне його найменування з посиланням на використовуваний регламент;

- місце проведення арбітражу й мова, на якій повинен вестися арбітражний розгляд;

- вказівка матеріального й процесуального права якої-небудь країни, що буде застосовуватися при вирішенні спорів.

Для українських підприємців найбільш прийнятним арбітражним судом буде Міжнародний комерційний арбітражний суд при Торгово-промисловій палаті України, незважаючи на те, що підприємці зі своїми іноземними партнерами можуть обирати й установлювати в зовнішньоекономічному контракті будь-який постійно діючий арбітражний орган або арбітраж ad hoc як у своїх, так і в третіх країнах. Закон № 4002 не містить яких-небудь обмежень відносно місця такого арбітражу. Воля вибору сторонами місця проведення арбітражу не обмежується. Але є досить важлива річ - визнання рішення арбітражу на території іншої держави, адже мало виграти спір, потрібно ще виконати рішення арбітражу.

Обов'язковою умовою здійснення цієї процедури є наявність відповідних міжнародних договорів у галузі права, а саме Конвенції про визнання і виконання іноземних арбітражних рішень від 10.06.1958 року, м. Нью-Йорк (надалі - Конвенція), учасником якої є Україна.

Вирішення спорів за зовнішньоекономічними контрактами може здійснюватися і Господарськими судами України, але слід мати на увазі, що для виконання такого рішення між країнами конрагентів має бути укладена відповідна Міжнародна угода про правову допомогу.

У заключній частині зовнішньоекономічного контракту звичайно розміщають розділ про юридичні адреси й банківські реквізити сторін.

За домовленістю сторін у контракт можуть бути включені додаткові розділи, що містять умови страхування товару, гарантії якості, порядок сплати податків, митних зборів і т.д.